#укрліт_НЕ_нудно
Укрліт — не нудно

Думаєте, що вся українська класика про бідних і нещасних селян? А як вам такий сюжет?

Живуть троє молодих жінок-інтелігенток під одним дахом, ділять не тільки побут, а й розповідають одна одній про сокровенне. Марта – проста дівчина, яка «ладна обійняти весь світ», майбутня вчителька. Ганна – талановита художниця, емоційна, запальна бунтарка. Софія – зранена нещасливим коханням піаністка, вразлива й неспокійна душа. Вони такі різні, але в чомусь схожі – вони не бояться залишитися самотніми. Їхні розмови не обертаються лише довкола чоловіків – вони більше говорять про мистецтво й нову роль жінки. Звісно, на них чекають різні долі, та лише одна з них вибере «традиційне» щастя.

«Тоді юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено. Значить: не будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками. Ти розумієш? Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так вповні…».

Що це за твір? Це новела «Valse melancolique» Ольги Кобилянської. Мені було цікаво прочитати цю коротку замальовку із життя трьох жінок кінця ХІХ століття. Особливо з огляду на той факт, що в цих героїнях є багато самої Кобилянської – незалежної й прогресивної інтелігентки.

Хочете ще? Добре. Можу порадити п’єси Івана Тобілевича (Карпенка-Карого). Не ті п’єси, що вивчаються у школі, а «Суєту» і «Житейське море». До речі, у цих п’єсах таки є селяни, але вони заможні. Не буду розповідати про сюжет, а наголошу на проблематиці. Вона досі актуальна! Стосунки батьків і дітей, зневага своїх коренів, марнотратство, пошуки себе, інтриги, вірність і зрада. Понад 100 років пройшло, а нічого не змінилося. Зокрема, досі є люди, які стидаються свого походження, або 30-річні «дітки», які висять на шиях батьків і тягнуть-тягнуть. Шкода, що Іван Тобілевич не написав продовження – третю п’єсу, як планував. Мені було б цікаво дізнатися про подальшу долю героїв.

«Не кожний художник — художник, не кожний письменник — письменник, не кожний лікарь — лікарь: скрізь нужен талант! Це перше всього».

«Немає гірше, як чоловік, зіпсований життям і оточенням, потеряв натуральний розум: в голові макітриться, все ходе вверх ногами, і він сам ходе у тьмі, та стукається лобом то об той, то об другий чужий одвірок і до смерти вже не вийде на шлях простої, звичайної людини!

«І скільки я не чула розмов про це питання, всі мужчини ведуть до того, що їм усе можна, а женщині — не можна!... Ні, мій милий, чого мені не можна робити без потері чести, того й тобі не можна!».

  • Книжкова полиця 2018: 20/100
  • Жанр: новела
  • Тематика: пошуки себе, фемінізм
  • Час на прочитання: 1 день
  • Моя оцінка: 8/10

 

  • Книжкова полиця 2018: 21/100
  • Жанр: п’єси
  • Тематика: стосунки батьків і дітей, моральність, пошуки себе
  • Час на прочитання: 2 дні
  • Моя оцінка: 8/10

Коментарі (0)