Не буду розказувати про сюжет книжки «З Елеонор Оліфант усе гаразд» Ґейл Ханімен, для цього є анотація. Хочу розказати про мої відчуття. Мені здавалося, що я не читаю книжку, а «впізнаю», як давнього знайомого. Спробую пояснити.
⠀
Історія Елеонор – це якоюсь мірою казочка про гидке каченя для дорослих. Вона про неприємні речі, як-от дитячі травми, самотність, депресія, але читається легко й залишає після себе тепло на душі. До речі, сюжет історії мені було нескладно передбачити, але він не відпускав до останньої сторінки.
⠀
Стиль британської письменниці Ґейл Ханімен мені видався напрочуд знайомим. І я швидко зрозуміла, що він нагадує мені стиль мого улюбленого Фредріка Бакмана. Хоча останній, на мою думку, пише м’якше й елегантніше. Тож якщо любите Бакмана, раджу звернути увагу на цю авторку.
⠀
Головна героїня – одиначка Елеонор – своєю чергою нагадала мені Брітт-Марі Бакмана і Сагу Нурен зі шведсько-данського детективного серіалу «Міст». Усі троє не дуже ладнають із людьми, усі троє здаються дивними іншим людям. І всі троє мають на те свої причини, які криються в їхньому минулому. За ними цікаво спостерігати, бо вони змушують подивитися на звичні речі по-іншому. Я таке люблю.

«…уважно спостерігаючи, я вирішила, що соціальний успіх нерідко формується на вмінні вдавати. Популярним у суспільстві людям іноді доводиться сміятися з того, що їх не смішить, робити те, чого вони не хочуть, проводити час в компанії з людьми, які їм не подобаються».

«Якщо хтось запитає у вас, як справи, ви маєте сказати: «УСЕ ГАРАЗД». Ніхто не хоче чути, що минулої ночі ви так гірко плакали, що, виснажившись, заснули, а все тому, що не говорили з людиною два дні поспіль. «УСЕ ГАРАЗД» – ось що ви кажете».

• Книжкова полиця 2018: 25/100
• Жанр: сучасна проза
• Тематика: самотність, депресія, складне дитинство
• Країна: Велика Британія
• Кількість сторінок: 336
• Час на прочитання: 3 дні
• Переклад: 8
• Моя оцінка: 9,5/10