#ilatanka_reading
Книжкова обитель

На жаль, не склалося, не пройняло. Не склалося в мене із романом «Книжкова обитель» канадської письменниці Домінік Фортьє. Чому жаль?

Жаль, бо я люблю книжки на книжкову тематику. І цей роман про монастир і монахів, які переписували книжки. Про ті часи, коли книжки були «не для всіх», коли історія могла «навіки замовкнути» в пожежі чи морських хвилях, бо зберігалася в одному екземплярі. Уявляєте?

Жаль, бо я люблю книжки, де минуле переплітається з теперішнім. Тут теж є дві історії, що відбувається в різний час. Є далека історія про художника, який намагається вижити в монастирі після втрати коханої. І є «потік свідомості» авторки, молодої мами, яка теж відвідує цей монастир у наші дні.

Жаль, бо я люблю, коли автор наштовхує на цікаві роздуми й хочеться виписати цитати. Цитати виписала.

«Щоб мати змогу читати гарні, іноді треба читати ті, які називаємо лихими. Книжки говорять між собою, перш ніж говорити з нами».

«Найважче, коли намагаєшся писати про минуле, це не спробувати віднайти знання, віру чи втрачені легенди, не витягати на поверхню ґарґулі і каменярів; а забути світ, який добре знаєш; стерти у сьогоденні все, чого ще не було, все, що існувало, але але випало з зору чи з розуміння».

«… щоб чути книжки, недостатньо вміти розшифровувати букви, потрібно ще вміти читати те, що ненаписане».

Жаль, бо я люблю відкриті фінали. Тут теж він відкритий.

Ніби все є? Але-але-але... Мені було нудно. 140 сторінок я читала 3-4 дні. Мені здавалося, що сюжет, ніби стоїть на місці. Я дізнавалася якісь факти про монахів, життя монастиря, але вони нікуди не привели. Принаймні мене. Не відчула я переплітання минулого з сучасним. У мене було таке враження, що авторка написала «роман», він вийшов досить куцим – і вона вирішила розбавити його своїми роздумами про материнство, дитинство, творчість... А фінал видався аж занадто відкритим. Шкода монастиря та книжечок – і все. Отаке.

  • Книжкова полиця 2018: 27/100
  • Жанр: сучасна проза
  • Тематика: кохання, втрата, пошуки себе
  • Кількість сторінок: 144
  • Час на прочитання: 4 дні
  • Переклад: 7. Ох тут були й «по тому» і «потому» (на будь-який смак), «тимчасом», «хтозна що», виключення (замість «виняток») тощо.
  • Моя оцінка: 7

Коментарі (0)