#ilatanka_reading
Якщо подорожній одної зимової ночі

Кинули. Мене десять разів жорстоко розвели і кинули. А мені сподобалося! Так завдяки Італо Кальвіно я дізналася, що таке книжковий мазохізм. Ну а як це ще назвати? Подумайте самі. Ви розгортаєте книжку, читаєте перші сторінки, приглядаєтеся до авторської манери, намагаєтеся уявити героїв, сюжет поволі починає затягувати-затягувати-затягувати, нарешті вам стає дійсно цікаво і… – тут історія обривається. Так десять разів. Уявляєте? Так отож! Добре, що я була на морі, коли черговий сюжет обривався я йшла плавати. Це заспокоювало.

Насправді не всі історії мені однаково сподобалися, деякі видалися аж занадто химерними. Але за лаштунками цих обірваних сюжетів розвивався ще один – історія Читача і Читачки, а ще Нечитуна, сестри Читачки, письменника і перекладача-шахрая. І ця історія була тісно пов’язана зі мною. Так-так! Автор з такою любов’ю пише про книжки, про читання, про купівлю свіженьких новинок, що здається, ніби він мене – читачку – дуже добре знає. І мені від нього не сховатися. А ще мені цікаво було дізнатися про думки-хвилювання письменника, про його ідеального читача…

Знаєте, мабуть, я чи не вперше не виділяла цитати в цій книжці. Річ у тім, що довелося б виділити майже все, починаючи з перших рядків. І от зараз розгорнула книжку навмання й виписала цитати, щоб хоч трохи передати атмосферу книжки.

«Ось-ось ти почнеш читати новий роман Італо Кальвіно: «Якщо подорожній одної зимової ночі». Розпружся. Зосередься. Прожени геть усяку сторонню думку. Світ навколо тебе хай розсіється пливкою млою. Двері краще зачинити — там за дверима без перерви ввімкнений телевізор».

«Не те щоб ти сподівався чогось особливого саме від цієї книжки. Ти в принципі нічого й ні від кого вже не сподіваєшся. Багато людей, і молодших і старших за тебе, живуть, весь час чекаючи чогось надзвичайного: від книжок, від людей, від подорожей, від подій, від того, що наготував їм завтрашній день. Ти не з таких. Ти знаєш: найліпше, на що можна сподіватися, — щоб не сталося найгіршого».

«Свіжонадрукованим книжкам властива якась особлива принада. Ти береш із собою не тільки саму книжку, а й її новизну, яка, щоправда, може нічим не різнитись од новизни усякого фабричного товару, — від тої марної, поверхової краси, якою пишаються також і книжки, аж поки не прийде рання бібліотечна осінь — і їх обкладинка почне жовкнути, береги візьмуться поволокою бруду, кутики палітурки позагинаються й пообшарпуються. Ба ні, ти завжди маєш надію натрапити на справжню новизну, щоб вона, якщо вже раз назвалася новою, лишалася новою повсякчас. Прочитавши тільки-но видану книжку, ти вмить заволодієш цією новизною, і тобі вже ніколи не доведеться наздоганяти її невпинною погонею».

Ви зрозуміли, у мене з цією книжкою любов.

  • Книжкова полиця 2018: 32/100
  • Жанр: сучасна проза
  • Тематика: про книжки, читачів, письменників
  • Кількість сторінок: 304
  • Час на прочитання: 4 дні
  • Переклад: 10
  • Моя оцінка: 9

Коментарі (0)