Сьогодні ти нікому не потрібний художник, а завтра – усі телеканали мріють про інтерв’ю з тобою. Просто так трапилося, що хтось колись надихнув тебе навчитися плавати, а сьогодні це врятувало життя тобі й не тільки. Збіг? Доля? Божа воля? Мабуть, у всіх будуть різні відповіді. Ноа Гоулі у своїй книжці «За мить до падіння» натякає нам на своє бачення, і робить це досить тонко. Це мене здивувало! Річ у тім, що від відомого сценариста та продюсера я очікувала іншого – заплутаного детективу, шаленого розгортання подій, історії на один раз без особливої моралі. Але прочиталося не те, що гадалося.

Історія насправді розгортається повільно – автор, ніби малює мазками. Ось він робить коротеньку замальовку з життя одного героя, а потім з другого, третього... Так перед нами вимальовується картина – розгадка трагедії, що забрала людські життя. Паралельно ми бачимо, що відбувається з тими, хто вижив.

Крім того, під час читання інколи хочеться зупинитися й подумати. Про що?

• Про те, що ми всі знаємо, що зрештою помремо, однак ховаємо ці думки подалі. Трагедії ж змушують нас пригадати нашу смертність.
• Про те, що мистецтво не на полотні, а в очах того, хто дивиться.
• Про технології, які не тільки полегшують нам життя, але й можуть знищити.
• Про телебачення, яке дійсно живиться трьома С: сміх, секс і смерть.
• Про те, що ми ніколи не знаємо, як маленька випадковість може вплинути на наші великі плани.

Мені сподобалося. Хоч я і мала спочатку претензії до «романтичної лінії».

• Книжкова полиця 2018: 39/100
• Жанр: трилер
• Тематика: авіакатастрофа
• Кількість сторінок: 400
• Час на прочитання: 3 дні
• Країна: США
• Моя оцінка: 8/10