Я не читала нічого подібного…
⠀
Уявіть. Ви чуєте десятки голосів. Ці неприкаяні душі перебивають і доповнюють одне одного, розповідаючи свої і чужі історії. Вони жаліються, пліткують, матюкаються, радяться, сперечаються, засуджують і співчувають.
⠀
Моя перша думка — щ о  це  за  м а я ч н я? А потім — я не змогла відірватися від цієї химерної історії, за яку Джордж Сондерс отримав Букерівську премію 2017року.
⠀
Ні, не шукайте тут лінійного сюжету чи розвитку героїв. Не сподівайтеся на приємне й легке читання. Просто відпустіть усі очікування та читайте — і зрештою з цієї какофонії постане історія зі змістом.
⠀
Та вам знадобиться терплячість і сміливість. Адже автор пропонує залізти в душу самому президенту, який переживає втрати — особисту й національну. Він також змушує подумати про те, що непокоїть людей у місці, з якого вже немає вороття. А ще нагадує — ми всі дивимося на світ, ніби через різні лінзи. Тож одні й ті самі події та вчинки часом трактуємо та запам’ятовуємо по-різному.
⠀
Чи зможу я порадити комусь «Лінкольн у Бардо»? Мабуть, не багатьом. Але мені цей роман однозначно сподобався. Люблю, коли автор виштовхує далеко-далеко за межі комфорту.
⠀
«…страждають усі (ніхто не вдоволений життям цілковито; з усіма поводяться несправедливо, всіх нехтують, навмисно не помічають, хибно розуміють), а тому всі повинні робити все можливе, щоб трохи полегшити тягар на плечах у тих, з ким їх зводить на життєвому шляху доля…».