#книги
Шевченко від А до Я

Я так чекала на книжку «Шевченко від А до Я». І от напередодні Дня народження Тараса Григоровича я зручненько вмостилася. І почала читати, сторіночку за сторіночкою, і все думала, що ось зараз нарешті дізнаюся про нашого геніального Кобзаря щось таке… На жаль, мої очікування не виправдалися. І це при цьому, що я нещодавно отримала величезне задоволення від прочитання аналогічної книжки – «Франко від А до Я». Але почну з позитивного.

Що все-таки сподобалося?

Ілюстрації. От вони дуже стильні.

Три цікаві факти про Шевченка:

  • Він часто звертався у своїх творах до Бога – близько 1300 разів.
  • Розумів, що могло давати йому безпечний хліб:

«Я добре знав, що живопис – моя майбутня професія, мій насущний хліб. І замість того, щоб вивчати його глибокі таїнства, та ще під керівництвом такого вчителя, яким був безсмертний Брюллов, я писав вірші, за які мені ніхто й копійки не заплатив, і які урешті-решт позбавили мене свободи, і які, попри всемогущу нелюдську заборону, я все-таки крадькома ліплю… Їй-бо, дивне це невгамовне покликання».

  • Вважав, що фотографія не є високим мистецтвом на відміну від гравюри, якій хотів присвятити себе після повернення із заслання.

Що ж не сподобалося?

Підбір інформації. Невідомих фактів про Шевченка в цій книжці для мене було мало. Натомість я змушена була проковтнути низку розмірковувань автора всуміш із цитатами Аристотеля, Сковороди, Винниченка, Мирного, Тичини. І не про Шевченка, а так – про все. Але ви знаєте? Ну от не цікаво мені в книжці про Шевченка читати цитату Тичини про янголів. Або про те, які відомі люди, крім Тараса Григоровича, любили котів.

Надто художній стиль написання. Мені здалося, що це книжка – скоріше вільний твір на тему. Дуже часто автор вживає слова «мабуть» і «може». Разом – десятків зо два. Наприклад, розмірковуючи про те, щоб сказав Шевченко про час, автор книжки пише: «Мабуть, він спершу сказав би, що час – це години, дні, роки. Недарма у своїх повістях він надзвичайно ретельно передає ритм дії, ніби звіряючи її за годинником». Серйозно?

Знову ж таки. Це моє суб’єктивне враження, і воно може цілком відрізнятися від вашого. Можливо, я просто дуже багато очікувала від цієї книжки.

Коментарі (0)