#книги
«Заразливий» або книжка про вірусний маркетинг

Чому певні ідеї стають вірусними? Чому один відеоролик набирає шалену кількість переглядів, а інший залишається непоміченим? Чому лише про деякі бренди говорять усі? Цікаві запитання, правда? Мені вони давно не дають спокою. Тож вирішила я дізнатися, що з цього приводу думає бізнес-експерт і водночас науковець Йона Берґер, і купила його книжку «Заразливий. Психологія вірусного маркетингу».

На думку автора, є шість секретів вірусного контенту або принципів заразливості. Як на мене, вони досить очевидні, але чому не повторити для кращого засвоєння?

  1. Соціальна валюта. Ми поширюємо те, що позитивно впливає на нашу репутацію. Хочете, щоб люди говорили про ваш товар, послугу чи ідею? Дайте їм шанс мати кращий вигляд перед іншими. Створіть таке повідомлення, яке дозволить їм почуватися більш розумними, більш обізнаними, причетними до чогось виняткового. Нехай розповідаючи про вас, вони здобувають соціальну валюту. Як це можна зробити? Варіант 1 – додайте у ваше повідомлення незвичайний факт. Люди, які діляться незвичайними речами, почуваються особливими. Варіант 2 – увімкніть механізм гри. Це мотивує внутрішню мотивацію, оскільки ми всі любимо досягнення. Варіант 3 – дозвольте людям відчути себе інсайдерами. Коли люди отримують «ексклюзивну» інформацію про обмежені пропозиції, вони охоче нею діляться, оскільки таким чином підвищують свій соціальний статус.

«Бажання соціального схвалення є фундаментальною мотивацією людей».

  1. Тригери або спускові гачки. Для того, щоб люди говорили про ваш бренд, вони передусім мають про нього пам’ятати. Тригери – це невеличкі зовнішні нагадування про споріднені товари чи ідеї. Власне тому потрібно пам’ятати про контекст. Подумайте, де й коли люди можуть обговорювати ваш товар? І додайте у ваше повідомлення тригер, щоб людина згадала про ваш товар, коли опиниться в потрібній ситуації.

«Що в голові, те й на язиці».

  1. Емоції. Ми завжди ділимося тим, що нас бентежить. Але не всі емоції спонукають людей поширювати інформацію. Хочете, щоб про вашу ідею говорили? Потрібно схвилювати, розсмішити або розізлити людей, але не змушуйте їх сумувати.
  1. Суспільство. Люди часто повторюють поведінку інших. Заходять у ресторани, де багато столиків уже зайняті. Вибирають одяг, наслідуючи стиль своїх друзів чи кумирів. Крім того, люди частіше обговорюють публічні або видимі речі, а не приватні. Автор пропонує створювати ідеї, які самі себе рекламують. Як приклад він наводить фонд Movember, засновники якого закликають чоловіків не голитися протягом листопада, щоб привернути увагу до проблеми раку простати. Привертаючи увагу до себе – до своїх розкішних вусів, вони рекламують ідею краще за будь-яку рекламу. 

«Мавпа бачить – мавпа робить» (англійське прислів’я).

  1. Практична цінність. Тут усе зрозуміло. Ми поширюємо інформацію, що має практичну цінність, щоб бути корисним і допомагати іншим. Це може бути навіть інформація про знижки. І тут є одна хитрість. Якщо йдеться про дешеві товари – продукти харчування чи книжки, то краще працюють знижки у відсотках. Якщо мова йде про дорогі товари, то краще працюють знижки у грошовому еквіваленті.
  1. Історії. І цей пункт очевидний. Люди люблять не просто поширювати інформацію, а розповідати історії. Саме історії дають можливість невимушено обговорювати бренди та ідеї. Запаковуючи наше повідомлення в історію, ми дозволяємо йому мандрувати під виглядом балаканини.

Як і я очікувала, книжка мої уявлення не перевернула. Мабуть, далося взнаки те, що я маркетолог за освітою. І багато з цього, я вже давно пройшла. Що мені однозначно сподобалося в книжці, то це кейси. От вони дійсно цікаві.

Коментарі (0)