#книги
Дві книжки, що позбавили мене сну

Ці історії зовсім різні, але від обох мені не хотілося відриватися. Одна з них – психологічний трилер, а друга – зворушливий роман. Перша – «У лісі-лісі темному» Рут Веа – дебютний роман британської письменниці й колишньої прес-секретарки. Друга – «Наші душі вночі» Кента Гаруфа – останній роман американського письменника, який видали посмертно. Обидві книжки здобули схвальні відгуки або ввійшли до списку бестселерів відомих видань, таких як The New York Times, The Sunday Times, The Washington Post. Їх планують найближчим часом екранізувати. А ще вони дуже швидко читаються – щонайбільше два вечори або трохи недоспана ніч. То про що ж ці історії?

У детективі «У лісі-лісі темному» головна героїня Нора, відлюдкувата письменниця, несподівано отримує запрошення на дівич-вечірку шкільної подруги. Несподівано, тому що вони вже 10 років не спілкувалися, хоча в школі були нерозлийвода. Трохи повагавшись, вона погоджується приїхати на вихідні в заміський будинок у лісі. І раптом вона прокидається в лікарні – уся в ранах і не може пригадати, що сталося. Але в одному вона переконана – сталося щось жахливе. Поступово вона пригадує не лише дивні вихідні в оточені малознайомих людей, які закінчилися вбивством, а й дізнається про секрети, які вже гарно припали пилом за 10 років.

Так, це не шедевр детективного жанру, і мені не захочеться його колись ще раз перечитати. Однак я прочитала цю книжку на одному подиху. І для мене це історія про те, що все таємне колись виходить на зовні.

А от «Наші душі вночі» – це ніжна тиха історія про те, що всім потрібна любов. У будь-якому віці. Адже ніхто не хоче засинати наодинці. Не хоче цього і старенька вдова Едді Мур, яка приходить у гості до сусіда-вдівця Луї Вотерса й робить йому дуже несподівану пропозицію. Вони живуть у невеличкому містечку, де кожен одне одного знає. У них обох є минуле й дорослі діти, що живуть далеко. Обоє вкрай самотні. Едді пропонує Луї ночувати разом і розмовляти… І тут я не можу не процитувати:

«Ми дуже довго жили одні. Он скільки років. Мені самотньо. Тобі, я думаю, теж. То я хочу спитати, може, ти приходитимеш до мене вночі, щоб спати зі мною. І розмовляти.

Він пильно дивився на неї, не відводячи очей, запитливо й насторожено.

— Ти мовчиш? Тобі, мабуть, і дух забило від моїх слів? — запитала вона.

— Ще б пак.

— Я не маю на увазі секс.

— Дуже цікаво.

— Ні, не секс. Я дивлюся на це трохи з іншого боку. Думаю, що мій сексуальний потяг давно в минулому. Я маю на увазі перебути ніч. Лежачи в теплій постелі, по-дружньому. Лягати разом у ліжко, і щоб ти залишався на ніч. Ночі — це найгірше. Тобі так не здається?».

Я читала й вкотре думала, як важливо нікого не засуджувати – усі мають право на любов і другий шанс. І, мабуть, найважливіше це пам’ятати дорослим дітям, які часом позбавляють своїх одиноких батьків такого права.

P. S. «У лісі-лісі темному» я читала в електронному вигляді, бо нарешті побачила, що на сайті видавництва «Наш формат» можна купити деякі книжки у форматі *mobi. Для мене це справжнє щастя, бо я вже не знаю, куди дівати друковані книжки. Сподіваюся, що інші видавництва теж згодом потішать електронними книжками в зручних для всіх форматах.

Коментарі (0)