#книги
Ліки проти осінньої нудьги

«Холодно... Якби не було і як би не дуло…» у ваші вікна, не сумуйте. Краще заваріть чай, залізьте під плед і захопіть із собою тепленьку книжку. Таку, наприклад, як «Britt-Marie was here» Фредріка Бакмана. Ця історія точно зігріє! Про що вона? Про те, що ніколи не пізно бути собою, починати все з початку, здійснювати мрії, вибирати з-поміж усіх варіантів «себе».

Головна героїня – Брітт-Марі. Їй 63 роки. Вона все життя присвятила чоловіку та його дітям від першого шлюбу, а тепер шукає роботу. Річ у тім, що Брітт-Марі пішла від чоловіка, коли той її зрадив, і тепер боїться, що коли вона помре, то ніхто й не помітить. Їй важко знаходити спільну мову з людьми – вона постійно каже все, що думає, і це не всім подобається. Вона маніакально обожнює чистоту й порядок та терпіти не може футболу. І от вона опиняється в Богом забутому маленькому містечку. Знайомиться з його мешканцями і поступово стає для них дуже важливою людиною. Зокрема, Брітт-Марі стає тренером дитячої футбольної! команди. До неї починає підбивати клинці місцевий шериф Свен, аж тут на горизонті з’являється знову Кент. І Брітт-Марі доводиться обирати – звичне життя з чоловіком у будинку з її улюбленим балконом чи надія на справжнє кохання?

Чесно кажучи, я очікувала на інше завершення цієї історії, але потім зрозуміла, що саме такий кінець – ідеальний для Брітт-Марі. 

І наостанок трохи цитат:

«At a certain age almost all the questions a person asks him or herself are really just about one thing: how should you live your life?»
 
«One morning you wake up with more life behind you than in front of you, not being able to understand how it’s happened.»
 
«It’s difficult to know when love blooms; suddenly one day you wake up and it’s in full flower. It works the same way when it wilts—one day it is just too late.»
 
Цитати сумні, але від історії залишаються лише позитивні відчуття. Тож якщо ви читаєте англійською, дуже рекомендую цю книжку. Вона не про осінь, але безсумнівно з осіннім настроєм.
 
P. S. Це моя друга книжка Бакмана, до цього прочитала «A Man Called Ove», на черзі – «Моя бабуся просить їй вибачити». Цю вже буду читати українською – цікаво порівняти, як мова вплине на враження.

Коментарі (0)