#книги
Халед Госсейні «Ловець повітряних зміїв»

Якщо ви полюбляєте легке читво, проходьте повз. «Ловець повітряних зміїв» Халеда Госсейні – це точно не те, що вам потрібно. Не боїтеся зануритися в глибоку болючу трагедію однієї людини й цілої країни загалом? Тоді вам має сподобатися. Гнів, жаль, злість, огиду і зрештою надію – ось що я відчувала, читаючи цю історію. І знаєте, для мене це найголовніше. Коли автор змушує відчувати. Про що ця книжка?

Про довжелезний шлях спокути. Амір живе в США, має дружину й гарну кар’єру, та не має спокою. Адже давним-давно він – маленький афганський хлопчик – зрадив людину, яка готова була для нього на все. Злякався, а потім вчинив підло.

Про справжню дружбу й невміння її прийняти. З дитинства Амір і Гассан були нерозлучними. Один – син господаря, інший – син його вірного слуги. Один промовляє: «Для тебе – хоч тисячу разів!». А інший думає: «… історію важко перемогти. І релігію теж. Врешті, я був пуштун, а він – хазареєць, я був суніт, а він – шиїт, і це не можливо змінити. Неможливо».

Про Схід із його традиціями. І я маю на увазі не тільки зимові бої повітряних зміїв. У книжці можна дізнатися про гостинність афганців – залишити дітей голодними, аби почастувати гостей, а ще про стосунки між чоловіком і жінкою. «Я себе викрив, показав очевидний інтерес до Сораї. Та я був чоловіком, і ризикував лише своїм еґо, яке могли скривдити. От тільки рани гояться, а репутація – ні».  

Про найбільший гріх – крадіжку. «… є тільки один гріх, тільки один. І це крадіжка. Решта гріхів – то лише варіанти крадіжки, і все… Коли вбиваєш людину, то крадеш життя… Крадеш право дружини мати чоловіка, позбавляєш дітей батька. Коли брешеш, то крадеш в іншого право на правду. Коли шахруєш, то крадеш право на справедливість».

Про те, як батьки впливають на своїх дітей. Читаючи роман, я злилася не на Аміра, а на його батька – бабу. Мені здається, якби баба показував, що любить Аміра, йому не довелося б завойовувати його любов ціною дружби.

Про Афганістан – країну, пошматовану війною й релігійним фанатизмом. А ще цікаво було почитати, що насправді думають афганці про росіян та їхнє втручання.

І про надію. Чи вдасться Аміру віднайти спокій і простити себе? Автор нічого не обіцяє, але дарує надію. «Завжди є спосіб знову стати хорошим».

Мені дуже сподобалося.

Коментарі (0)