#фентезі
Багряно-срібний світ Вікторії Авеярд

Спочатку мене полонила палітурка, потім зацікавив опис… Незчулася, як захотіла прочитати «Багряну королеву» Вікторії Авеярд попри те, що я вже давно переросла підліткову літературу, та й фентезі – не зовсім мій жанр. Однак цей експеримент пройшов досить вдало, ба більше – авторка так закінчила першу частину, що мені захотілося негайно прочитати наступну. Тож із прочитанням новинки «Скляний меч» я не стала зволікати.

Про що ця серія? Про підлітків і їхні загострені почуття. Самотність, відчуття несправедливості, гнів, бажання повстати проти всіх, перші незрозумілі романтичні симпатії. Хто не відчував цього в 13-16 років? Якщо ж говорити про тло, на якому все відбувається… Уявіть дивний світ, у якому життя людини залежить від кольору крові. Люди зі срібною кров’ю – це еліта. Вони мають надзвичайні здібності, як-от керувати водою чи вогнем, порпатися у ваших думках або навіть змушувати вас діяти так, як їм заманеться. Вони живуть у палацах, вдягаються в шовкові вбрання, насолоджуються жорстокими змаганнями. А є ще люди з багряною кров’ю. Вони безмаль приречені. Більшість із них – хлопців і дівчат – у 18 років заберуть на безкінечну війну, з якої майже ніхто не повертається. Ті, кому «пощастить», працюватимуть на срібних, перебиватимуться якимись харчами, збиратимуть талони на електрику. Так, про справедливість у цьому світі не йдеться. Але надія є!

У першій частині серії – книжці «Багряна королева» – 17-річна Мара Барров не має роботи, тому вона чекає, що її от-от заберуть на війну, як трьох старших братів. Тим часом вона вправно обкрадає людей, щоб допомогти вижити своїй родині. Аж доки один незнайомець не влаштовує її на роботу в палац до самого короля. Здається, Марі варто радіти, але вона страшенно хвилюється за свого друга дитинства Кілорна, який втратив роботу і скоро має вирушити на війну. Крім того, вона випадково дізнається, що теж має надприродні здібності – видобування блискавки! Мара зі злодюжки перетворюється на леді Марину. На неї чекають політичні інтриги, уроки етикету, підкорення своєї сили, два принци під боком – Кел і Мевен, а ще багато зрад. Та й вона частенько робить неправильні висновки, припускається помилок, про які шкодує. Мені було цікаво спостерігати за зовсім неідеальним дівчиськом, яке дивом стає символом повстання багряних. Узагалі події в першій частині так швидко розгорталися, що я майже її проковтнула.

Друга частина – книжка «Срібний меч» – мені здалася не такою динамічною, принаймні перша половина. У ній Мара зі спільниками вирушають на пошук «новокровок» – багряних людей із надприродними здібностями. Вона тепер не в розкішних шатах, а повертається до звичного образу дівчини-нечупари. Водночас вона має дещо зависоку думку про себе. Так і хотілося кілька разів повернути зарозуміле дівчисько на землю і запитати: «Що ти витворяєш?». Хоча мені було її і шкода – на неї чекають усе нові й нові випробування, а вона не може нікому повністю довіряти. Ні рідним братам, ні другу дитинства, ні принцу-вигнанцю. Зрештою вона думає: «Я меч, але скляний. І я відчуваю, як починаю надщерблюватися». А під кінець… Здається, Авеярд повільно нагнітала відчуття наближення чогось неминучого, щоб потім – бац! І вона знову так закінчила, що я вже не можу дочекатися перекладу наступної частини.

Сподіваюся лише, що продовження матиме кращий переклад. Дуже прикро, але до якості перекладу перших двох частин маю багато зауважень. Хочу зазначити, що я ще нормально ставлюся до вживання рідковживаних слів і діалектизмів (щопта, шкло, полегша, вільгість тощо). Хоча далеко не всім вони будуть до вподоби. А от чого взагалі не хочеться бачити в книжках одного з улюблених видавництв, то це:

  • росіянізмів – «він був правий», «спорим» тощо.
  • некоректного вживання слів і незрозумілих речень – «На мене охоплює сором», «брести домів», «ніщота». До речі, в українській мові є слово «ніщота» (має значення «ніщо», «дріб’язок»). Але тут воно вживається так: «Дар – роду Титанів – ніщота, – її голос долинав звідусюди. – Вони підривали предмети доторком…».
  • орфографічних помилок – вразило написання «хто зна» окремо. Один із прикладів: «Хто зна, скільки мені судилося з ними пробути».
  • прикрих одруківок («…я зриваюся.иУ мене…», «щоиб», «беруюся» тощо).

На щастя, якість перекладу не затьмарили мені саму історію. Так, ця підліткова серія – не шедевр, який я захочу декілька разів перечитати, але я на неї «підсіла». Тут ще, мабуть, відіграв роль той факт, що я недосвідчена читачка жанру фентезі, тому мені важко порівняти цю історію з подібними. Тож я її читала й отримувала насолоду, ніби від легкого й захопливого серіалу. До речі, мені було цікаво перевірити її на цільовій аудиторії. І поки я читала «Скляний меч», дала почитати «Багряну королеву» 14-річній двоюрідній сестрі. Чесно кажучи, вона не зовсім палка книжколюбка, але ця книжка їй сподобалася! А тепер ми разом чекаємо на продовження, щоб дізнатися, чи справедливість візьме гору.

Кому читати? Підліткам, любителям фентезі.

  • Книжкова полиця 2018: 7/100
  • Жанр: фентезі, підліткова література, антиутопія
  • Кількість сторінок: 376
  • Час на прочитання: 4 дні
  • Переклад: 7/10 (росіянізми, помилки, одруківки)
  • Моя оцінка: 7/10

Підготовлено для блогу «Наш формат».

Коментарі (0)