#ilatanka_reading
Таємна історія

А що буде, якщо влаштувати в наш час давньогрецьку трагедію? Подумала, мабуть, Донна Тартт і написала «Таємну історію». Звичайно, я не могла її не прочитати, адже інший її роман – «Щиголь» – мені свого часу дуже сподобався. Враження від цього твору? Ммм... суперечливі.

Сюжет доволі цікаво починається. Оповідач – Річард Пейпен – вступає до приватного коледжу, що знаходиться далеко від батьківського дому. Його батьки – прості люди, і він їх соромиться, особливо поглядаючи на п’ятеро «обраних» студентів, які навчаються в Джуліана, дивакуватого професора давньогрецької мови. Двійнята Чарльз і Камілла, ексцентричний Генрі, вишуканий Френсіс і такий відкритий Банні – усі вони із заможних родин. Вони здаються Річарду майже недосяжними.

«Я міг би сказати, що таємницею Джуліанового шарму було його залучення до спілкування молодих людей, котрі воліли почуватися кращими за інших; що в нього дар перемішувати їхню меншовартість із манією величі та зверхності».

Аж раптом Річарду поталанило – і його приймають до їхньої групи. Він не тільки відвідує з ними лекції греку, а і поступово починає проводити з ними купу часу й ніби стає одним із них. Однак він відчуває, що вони щось приховують… Його втягують у вир нездорових стосунків з недомовками, маніпуляціями і брехнею. Додайте багато алкоголю й наркотики. І вуаля – справжня трагедія готова! Дітки заграються… Вони повірили у свою вищість, відчули право позбавити друга життя й жити так, ніби нічого не сталося. Та чи вдасться їм?

«Краса – це жахіття. Нас проймає дрож від усього, що ми вважаємо прекрасним. А що може бути страшнішим та прекраснішим від абсолютної втрати самовладання для таких душ, як у греків чи нас?»

Так, це сильна історія, але не для всіх. Мені здається, Тартт її писала для таких собі інтелектуалів-гурманів, які смакуватимуть її обізнаність у давньогрецькій культурі, довжелезні абзаци роздумів і поступове посилення напруги завдяки прискоренню динаміки у другій частині… Чесно скажу, читати «Таємну історію» мені було складно. Однак я не вважаю, що згайнувала час, адже ця історія – пересторога всім нам. Комплекс меншовартості + манія величі = вибуховий коктейль.

«Немислиме – нездійсненне».

  • Книжкова полиця 2018: 11/100
  • Жанр: роман
  • Тематика: навчання у виші, стосунки, вбивство
  • Країна: США
  • Кількість сторінок: 560
  • Час на прочитання: 5 днів
  • Переклад: 8 (Росіянізми: «мабуть, да», «туалетною бомажкою», «дєда». Не оцінила я такої розмовної мови…)
  • Моя оцінка: 8/10

Коментарі (0)