#ilatanka_reading
Ні сонце, ані смерть

Зізнаюся. Книжку «Ні сонце, ані смерть» Генрі Марша я хотіла облишити. Важко було читати про хвороби й операції на мозку, які не завжди закінчуються вдало. Думала, що не зможу дочитати. Однак я дуже тішуся, що прочитала. Адже автор – нейрохірург із 35-річним досвідом – змусив мене добряче подумати. Про що?

Про життя і про смерть – тепер рішення про те, чи варто завжди продовжувати життя пацієнту не видається таким простим.

Про мозок і розум. Нейрохірурги навчилися здійснювати низку складних операцій на мозку, але наш розум – усе одно залишається таємницею.

Про помилки та їх важливість для досвіду. Генрі Марш дуже відверто пише про свої помилки, а також про те, що варто давати своїм підлеглим помилятися. Я це точно запам’ятаю.

Про важливість захоплень, про страх слабоумства наприкінці життя, про сенс життя...

Я по-іншому подивилася на роботу лікарів. Насправді я їм співчуваю і захоплююся водночас.

«Можливо, можливо, можливо – лікарі мають справу з імовірністю, а не певністю. Інколи, щоб ухвалити правильне рішення, потрібно прийняти те, що ти можеш помилятися. Можеш втратити одного пацієнта, який міг би одужати, але натомість вберегти багато пацієнтів та їхніх родин від важливих страждань. Це важка правда, мені складно її прийняти навіть тепер».

До речі, Генрі Марш більшість часу оперував в Лондонській лікарні, а ще приїжджав оперувати в Непал та в Україну. Неприємно було читати, як він порівнює наші країни, але частка правди його спостереженнях точно є.

«… ми проминаємо високі й огидні багатоповерхівки на околицях міста, що здаються похмурими й негостинними у зимовій імлі. На землі лежить тонкий шар снігу. Я думаю – і вже не вперше – якою понурою буває Україна, і якими жорстокими повинні бути тутешні мешканці, щоб вижити».

«Коли хірург радить пацієнтові лягати на операцію, він чи вона апріорі стверджує, що ризики операції менші, ніж не-оперування. І все ж у медицині немає нічого певного. Ми кладемо на терези один набір імовірностей супроти іншого, і рідко, а точніше – майже ніколи, певність проти певності».

«Однак ні сонце, ані смерть неможливо зустріти, не відводячи погляду, тож я не знаю, що відчуватиму, коли погляну в обличчя старості й стану залежним від інших».

  • Книжкова полиця 2018: 48/100
  • Жанр: мемуари
  • Тематика: нейрохірургія, старість
  • Кількість сторінок: 336
  • Час на прочитання: 4 дні
  • Країна: Великобританія
  • Моя оцінка: 8/10

Коментарі (0)