#ilatanka_reading
21 урок для 21 століття від Харарі

Обережно! Нова книжка Ювала Ноя Харарі «21 урок для 21 століття» має 4Д-ефект. Вона змушує думати, дискутувати, дивитися на світ по-іншому, діяти.

Думати. І думати не про далеке минуле чи уявне майбутня, а про виклики нашого покоління і покоління наших дітей. Узагалі кожен із 21 «уроків» змусив добряче замислитися, але найбільше не відпускають ці:

  • Коли ви виростете, можете не знайти роботи
  • Володієш даними – володієш майбутнім
  • Ви знаєте менше, ніж вважаєте
  • Деякі фейкові новини залишаються жити вічно
  • Постійні лише зміни

Уявіть, до 2050 року ми можемо стати свідками того, як з’явиться новий «непотрібний» клас людей – через автоматизацію дедалі більшої кількості занять, брак потрібної освіти й недостатню ментальну стійкість до нових реалій, коли професію потрібно буде постійно змінювати. Оскільки ідея «професії на все життя» скоро зникне.

Дискутувати. Я читала й часом сперечалася з автором, адже деяких його поглядів чи переконань я не поділяю. А тепер мені хочеться, щоб книжку прочитав мій чоловік та друзі, щоб обговорити з ними.

Дивитися на світ по-іншому. Зокрема, я зрозуміла, що варто боятися не спорадичних терористичних атак, а радше технологічного прогресу й екологічного колапсу.

«Насправді люди завжди жили в епоху пост-правди».

«Нині українці скаржаться, що Путін успішно обдурив численні західні медіа щодо дій Росії в Криму й на Донбасі. Однак у мистецтві обману він навряд чи достойний тримати свічку біля Сталіна. На початку 1930-х років західні журналісти й інтелектуали вихваляли СРСР як ідеальне суспільство тоді, коли українці й інші радянські громадяни помирали мільйонами від штучного голоду, влаштованого Сталіним».

Діяти. От я починаю вчитися медитувати. Для чого? Щоб спробувати краще зрозуміти себе, поки цього не зробили алгоритми. Я хочу заново вчитися частіше бачити не через екран смартфона, активно слухати співрозмовника, відчувати смак їжі й дотик тканини. Крім того, я хочу проаналізувати джерела, з яких я отримую інформацію. А ще мені захотілося перечитати «Прекрасний новий світ» Гакслі й подивитися «Думками навиворіт».

«Найважливішою з усіх буде здатність впоратися зі змінами, навчатися новому й захищати свою ментальну рівновагу в незнайомих ситуаціях. Щоб відповідати світові 2050 року, вам потрібно буде не лише винаходити нові ідеї й продукти, – передусім ви матимете знову і знову винаходити самих себе».

Ця книжка стала серйозним претендентом на звання «Найкращий нон-фікшн 2018 року» у моєму геть суб’єктивному рейтингу.

Додаткові цитати:

«Людям завжди ліпше вдавалося винаходити інструменти, ніж мудро ними користуватися».

«Люди голосують ногами. У подорожах світу я зустрічав багатьох людей, які хотіли іммігрувати до США, Німеччини, Канади чи Австралії. Мені трапилося кілька, які бажали переїхати до Китаю чи Японії. Однак я ще не стрів людини, яка мріє про імміграцію до Росії».

«… жодна професія людей уже ніколи не буде гарантовано захищена від загроз майбутньої автоматизації, бо машинне навчання й робототехніка продовжуватимуть вдосконалюватися».

«Коли біотехнологічна революція зіллється з інформаційно-технологічною, буде створено алгоритми Великих Даних, які зможуть відстежувати й розуміти мої відчуття ліпше, ніж я сам, а тоді обґрунтування ймовірно перейде від людей до комп’ютерів».

«Небезпека криється в тому, що, коли ми надто багато інвестуватимемо в розвиток штучного інтелекту й надто мало – у розвиток людської свідомості, найпередовіший штучний інтелект слугуватиме для підсилення природної тупості людей. Ми навряд чи побачимо повстання роботів у наступні десятиліття, однак, можливо, доведеться мати справу з ордами ботів, які знають, як натискати наші емоційні кнопки ліпше за матусю і використовувати цю таємну здатність, щоб щось продати нам – автомобіль, політика чи цілу ідеологію. Боти можуть виявити наші найпотаємніші страхи, тривоги і бажання і повертати ці важелі супроти нас. Нам уже дали спробувати це на останніх виборах і референдумах по всьому світу…». 

«Нині люди з радістю віддають свої найцінніші активи – особисті дані – в обмін на безкоштовну електронну пошту й кумедні відео про котів. Це схоже на племена  африканців і корінних американців, які непомітно для себе самих продавали цілі країни європейцям в обмін на кольорові намистинки й дешеві брязкальця».

«У людей є тіло. Упродовж останнього століття технологія відсторонила нас від нашого тіла. Ми втрачаємо здатність звертати увагу на те, що відчуваємо на запах і смак. Замість них ми освоїлися зі смартфонами й комп’ютерами. Нас радше цікавить, що відбувається в кіберпросторі, ніж на сусідній вулиці. Легше, ніж раніше, поговорити з рідними в Швейцарії, ніж з коханим чоловіком під час сніданку, бо він постійно дивиться в смартфон, а не на мене».

«Постійні лише зміни».

«А щоб зрозуміти себе, вирішальним кроком буде визнати, що «Я» – це фантастика, яку внутрішні механізми нашого розуму постійно виробляють, оновлюють і переписують».

«… варто буде так само тяжко працювати, щоб зрозуміти свій розум. І ліпше нам самим зрозуміти свій розум, ніж алгоритми зроблять це за нас».

  • Книжкова полиця 2018: 47/100
  • Жанр: нон-фікшн
  • Тематика: виклики 21 століття
  • Кількість сторінок: 416
  • Час на прочитання: 3 дні
  • Країна: США
  • Моя оцінка: 10/10

Коментарі (0)