Мушу зізнатися. Книжку під назвою «Розгадка геніальності. Як працює інженерія ідей» я зустріла зі скептичною зацікавленістю. Однак з перших сторінок захопилася — Рон Фрідман ділиться цікавими спостереженнями й прикладами. Та вже друга частина мене спочатку збентежила — що тут роблять поради про планування часу, зворотний зв’язок, метрики тощо? А потім автор поділився, що він планував написати книжку про тайм-менеджмент, але агентка спрямувала його трохи в інше русло, і мені все стало зрозуміло. Менше з тим, книжка видалися мені корисною і я виділила певні уроки, які захотіла зафіксувати, щоб часом переглядати.

1. Креативність народжується зі змішування ідей, а не в ізоляції. «Найбільше ідей ми генеруємо тоді, коли самі постійно маємо справу з новими ідеями та свіжими поглядами. Ось чому один з найкращих способів зрозуміти, чи буде людина креативною, — це побачити її відкритість або закритість до нового досвіду. Ті, хто постійно шукає чогось нового, кому все цікаво й хто стрибає в кролячі нори, будуть креативнішими за тих, хто закривається від довколишнього світу». Метту Рідлі належить цитата: «Креативність — те, що народжується, коли ідеї займаються сексом».

2. Оригінальність — не те саме, що креативність. «Часто ті, хто створює нові концепції, опиняються в полоні певного способу мислення, а тому можуть не побачити важливих новаційних способів застосування їхніх «оригінальних» ідей. У світі бізнесу безліч прикладів, коли рішучіші й креативніші конкуренти обходили першопроходців».

3. Таланту й практики може бути недостатньо, щоб створити щось величне. У пригоді може стати зворотне проєктування. У найрізноманітніших індустріях — від літератури й мистецтва до кулінарії та бізнесу — є чимало успішних майстрів і фахівців, досягнення яких були б неможливими, якби вони спочатку не розклали на атоми роботи інших. «Зробити зворотне проєктування означає глянути глибше і виявити приховану структуру, з якої стане зрозуміло, як саме щось було створено, і найважливіше — як його повторити. Це вміння спробувати неймовірно смачну страву й визначити рецепт, послухати красиву пісню й повторити послідовність акордів, переглянути горор і визначити оповідальну дугу». Коли ми розбираємо роботи, які нам подобаються, наша креативність не слабшає. Навпаки це допомагає зруйнувати приховані бар’єри нашого мислення та відкрити нові перспективи.

4. Перший крок до майстерності — побачити майстерність в інших. Звертайте увагу й записуйте приклади, які вас чіпляють. Так, копірайтери можуть колекціонувати заголовки або слогани, дизайнери — логотипи, консультанти — звіти або презентації. «Гуляйте по своїй колекції, як по приватному музею, де ви черпаєте натхнення, вивчаєте величні роботи й навчаєтеся мислити масштабно».

5. Другий крок — зрозуміти, у чому полягає відмінність. Щоб навчатися на улюблених прикладах, потрібно визначити, що саме робить їх унікальними. Щоразу, коли вам резонує якась робота, запитуйте себе:

• Що в цьому прикладі інакше? Що робить його (роман, сайт, продукт) особливим?
• Чого я можу на цьому навчитися?
• Як це можна застосувати до того, над чим працюю я?

Крім того, можна дослідити одну й ту саму роботу кількома способами. Наприклад, якщо вам подобається якийсь спікер, можна спробувати записати його промову, а книжку письменника — не тільки прочитати, а й послухати в аудіо.

6. Що занадто креативно, то не завжди має успіх. Нам усім хочеться вірити, що ми любимо все нове, але насправді… ми часто обираємо звичне. Соціальна психологиня Дженніфер Мюллер завдяки дослідженням виявила таку залежність: що інноваційніша ідея, то вища ймовірність, що її не приймуть. Інколи чудові ідеї не сприймають чи ігнорують, бо ринок не готовий. «Ба навіть гірше: ми не лише розчавлюємо креативні пропозиції, а ще й караємо тих, хто їх висуває… Чому ми так неохоче приймаємо нове? Бо воно створює нам дискомфорт, а це неприємно… На роботі ми зазвичай віддаємо перевагу ідеям, з якими почуваємося безпечно й упевнено, — особливо якщо серйозно за щось відповідаємо. А коли з’являється креативність, тоді відбувається якраз протилежне. Креативність створює непевність, вона — протилежність спокою, який ми очікуємо побачити у своїх керівниках».

Люди помічають й охочіше сприймають те, що їм загалом відоме, але прочитання чого є новим. Що ж робити? Шукати «оптимальну» новизну. «Секрет того, щоб створити щось успішне, — не абсолютна новизна, а доведена формула, поєднана з унікальною родзинкою».

7. Скопіювати чужу успішну формулу — найшвидший шлях до невдачі. Натомість Рон Фрідман радить три стратегії для того, щоб створити «родзинку»:

• Змішування (поєднання) — об’єднайте ідеї інших людей;
• Пошук ідей в інших сферах — спробуйте застосувати підхід, який добре працює в іншій індустрії, жанрі;
• Зміна складу команди й нові знайомства — потрібно вводити в команду нових людей і використовувати їхній досвід, щоб допрацювати формулу в новому напрямі. Заведення нових знайомств і спілкування з різними людьми — чудовий спосіб зібрати цінні ідеї.

8. Що піднесеніше ваше бачення, то складніше втілити його в життя. «Що сильніше у вас налаштовано радар на блискучий результат, то важче вам буде прийняти посередній». Замість того, щоб сприймати свою нездатність видавати відразу фантастичний результат як катастрофу, можна радіти тому, що знаємо, коли і де ще потрібно допрацювати. Крім того, варто перестати витрачати енергію, набираючись сміливості ризикнути. Зменшити ціну помилку можна шляхом крихітних експериментів — публікувати тексти під псевдонімом, пробувати продавати ідею до початку запуску виробництва, приділяти час різним проєктам.