Коли людина відчуває мотивацію, вона є не лише продуктивнішою на роботі, а й загалом щасливішою. Що ж робити, коли мотивація зникає? Від чого вона залежить? Як її відновлювати? На ці питання намагається відповісти Ден Аріелі у своїй новій книжці «Payoff: The Hidden Logic That Shapes Our Motivations». Я вже давно є прихильницею цього науковця й з інтересом слідкую за його дописами в ЗМІ, читаю всі книги. Можливо тому ця книжка й не перевернула моє уявлення про мотивацію, а скоріше допомогла пригадати, упорядкувати деякі корисні факти.

Згідно з дослідженнями Gallup, з 2000 року мотивація американців знижується щороку на 2%. І наразі понад 50% американців не почуваються залученими на роботі. Це досить суттєва проблема, оскільки люди, які не відчувають мотивацію, приходять на роботу пізніше, йдуть раніше, вони роблять менше, ніж вони можуть, а інколи й просто саботують своїх працедавців. Боюся уявити, які результати щодо залученості були б в Україні. Тож про що варто пам’ятати? 

1. Мотивація – дуже складне явище. Вона впливає на всі аспекти нашого життя, а тому сформулювати чи осягнути один набір правил, яким підкорюється мотивація, неможливо.

2. Демотивувати когось напрочуд легко. Ми просто вбиваємо мотивацію, коли ігноруємо, критикуємо, неуважно ставимося або знищуємо роботу інших. Що робити, коли тривалий проект закривається або закінчується невдало? Як вберегти мотивацію команди? Спробувати разом сформулювати уроки, які ви отримали під час роботи, зрозуміти, як їх далі можна використовувати.

3. Гроші мають менший вплив на мотивацію, ніж нам здається. Що ж тоді нас мотивує? Дуже багато чинників. Визнання нашої праці, відчуття відповідальності та звершення, спільні цінності. Крім того, ми хочемо відчувати, що наша праця й життя мають значення, навіть після смерті. Також Ден Аріелі пише, що найбільший мотиватор у світі – наш зв’язок з іншими.

4. Щоб мотивувати інших, ми повинні створювати відчуття зв’язку й смислу, пам’ятаючи, що смисл – не завжди синонім до персонального щастя. Що більше компанія може запропонувати працівникам можливостей, щоб вони відчували зв’язок і значення їхньої роботи, то наполегливіше вони працюватимуть.

5. Роботодавцям варто показувати, що в нього «серйозні наміри» у стосунках з працівником. Як? Є багато варіантів: інвестувати в освіту й навіть персональний розвиток працівників, забезпечувати медичне страхування, інвестувати в гарне самопочуття працівника не лише на роботі, а й поза нею тощо.

6. Важливо підтримувати прихильність не тільки в романтичних чи дружніх стосунках, а й на роботі. Якщо вірити автору, це не так складно робити. Підбадьорливе слово, подарунок, щирий погляд – можуть творити чудеса. Та пам’ятайте: «Прихильність – крихка. Підтримувати її легко, але зруйнувати її ще легше».

7. Що наполегливіше ми працюємо, то більше задоволення ми отримуємо від плодів своєї праці. «… невеликий піт повертається нам змістом – і це висока віддача». Тобто нам з вами не варто шукати легких шляхів.

8. Ми дуже цінуємо й любимо власні ідеї й творіння. Результати нашої розумової чи фізичної праці стають частиною нас самих. І засліплені своєю любов’ю, ми часом не розуміємо, що інші можуть не поділяти нашого захоплення. Про це слід пам’ятати під час мозкових штурмів.

 Ще кілька цитат для натхнення:

 «Ми є СЕО своїх життів».

 «… є велика різниця між щастям і смислом».

 «… людська мотивація лежить на шкалі, яка часом довша, ніж життя».

 «Вдячність – це вид людської магії, невеличкий зв’язок, подарунок від однієї особи іншій, який перетворюється на значимий результат».