Хто вони такі «оригінали», які змінюють наш світ на краще? Оригінальність – вроджена риса чи вибір? Як підвищити свою оригінальність? Як стимулювати генерування ідей у компанії? Як виростити дитину, яка зможе порушувати статус-кво? У книжці «Оригінали. Як нонкоформісти рухають світ» Адам Ґрант дає свої варіанти відповідей на ці питання, а також спростовує низку поширених переконань.

Оригіналами Адам Ґрант називає людей, які не бояться брати на себе ініціативу й порушувати статус-кво, щоб удосконалити ситуацію – вдома, на роботі, у своїй країні, у світі. Це винахідники, політичні лідери, громадянські активісти, митці, успішні підприємці тощо. Кожен із нас може бути оригіналом.

Коли ви незадоволені своєю роботою, шлюбом або урядом у вас є чотири шляхи:

• відхід – ухилення від ситуації: ви кидаєте погану роботу, розриваєте шлюб, покидаєте країну;
• озвучення – активні спроби поліпшити становище: ви приходите до свого керівника з ідеями щодо удосконалення своєї роботи, знаходите психоаналітика, щоб вирішити сімейну проблему, стаєте громадським активістом, щоб мати вплив на зміни в країні;
• наполегливість – терпіння, зціпивши зуби: ви залишаєте все, як є;
• нехтування ситуацією – ви не змінюєте ситуацію, але зменшуєте свої зусилля: ви виконуєте рівно стільки роботи, щоб вас не звільнили, вибираєте нові хобі, щоб відволіктися від дружини, не ходите на вибори.

Звісно, оригінали обирають шлях озвучення. А що робите ви? І що робити, щоб стати оригіналом? Можливо, вам стануть у пригоді деякі тези Ґранта, які мене найбільше здивували або змусили замислитися та спробувати їх на практиці. 

1. Оригінальність – не вроджена властивість, а вільний вибір. А значить її можна розвивати. Яким чином? Автор книжки радить:

• Піддавати сумніву статус-кво. Вам не подобається актуальний стан справ, процедури чи правила? Подумайте, як їх можна змінити.
• Потроїти кількість ідей, які ви генеруєте. Річ у тім, що в більшості з нас перші ідеї часто найбанальніші. Найкращий спосіб поліпшити вашу оригінальність – це виробляти більше ідей. У популярного онлайн-медіа Upworthy є правило: треба вигадати щонайменше 25 заголовків, щоб натрапити на один – безцінний.
• Поринути в нову царину – нове хобі, нова робота, проживання в іншій країні або вивчення іншої культури. Мистецтво – джерело творчих осяянь для багатьох підприємців та винахідників.
• Експериментуйте! Що більше ви експериментуєте, то меншою мірою обмежені колишніми ідеями.

«Багатьом людям не вдасться досягти оригінальності, тому що вони виробляють мало ідей і стають одержимими доведенням їх до досконалості».

2. Оригінал не потребує першості. Його конкурентна перевага в тому, що він інший і кращий. Тобто не потрібно надмірно поспішати з реалізацією ідеї, щоб стати першим. Краще її ретельно допрацювати.

«Щоб бути оригіналом, не обов’язково бути першим, а найуспішніші оригінали не завжди приходять за розкладом. Вони стильно запізнюються на вечірку».

3. Прокрастинація – не завжди погано. Вона може бути ворогом продуктивності, але здатна послужити ресурсом для креативності. Коли ви відкладаєте роботу, то виграєте час, щоб радше поринути в дивергентне мислення, тобто розглянути ширший спектр оригінальних ідей і врешті обирати новаторський напрям. Тож прокрастинуйте стратегічно. Якщо ви генеруєте нові ідеї, свідомо зупиняйтеся в процесі – дайте ідеям дозріти.

4. Креативність – це не лише для молодих. Ґрант пише, що є два типи інноваторів:

• концептуальні інноватори або «спринтери» – це молоді оригінали, які формулюють велику ідею і беруться за її втілення.
• експериментальні інноватори або «марафонці» – оригінали, які розв’язують проблеми методом спроб і помилок, навчаючись і розвиваючись у процесі. Приклади: Марк Твен, який у 49 років створив «Пригоди Гекльберрі Фінна», Леонардо да Вінчі, який «Таємну вечерю» закінчив у 46 років.

5. Люди прагнуть новаторських ідей, але не завжди до них готові.

 «Оригінальність – це те, чого всі хочуть, але існує «золота середина, – пояснює Роб Мінкофф. – Якщо дещо недостатньо оригінальне, воно нудне або банальне. Якщо занадто оригінальне, воно може бути важким для розуміння аудиторії. Мета – вихід за межі можливого, а не їхнє ламання».

Якщо ви пропонуєте новаторську ідею або озвучуєте пропозицію щось змінити, ваша аудиторія здебільшого буде скептичною. Адам Ґрант, зокрема, радить повторювати ідею, при цьому намагатися бути «стриманим радикалом» і проводити паралелі, щоб ваша ідея здавалася більш знайомою.

6. Спільна мета – не завжди запорука успіху. Нам може здаватися, що спільна мета об’єднує окремі групи для її досягнення, але реальність полягає в тому, що вона часто роз’єднує їх. Навіть якщо вони поділяють головний принцип, радикальні групи часто зневажають поміркованіші групи як шахраїв і зрадників. Більш важливий чинник для успішного об’єднання – спільна тактика.

До речі, автор нагадує, що поряд із позитивними та негативними взаєминами, є амбівалентні – коли взаємини, то позитивні, то негативні. І наш інстинкт підштовхує нас розривати погані стосунки та рятувати амбівалентні. Але Ґрант радить робити протилежне: позбавлятися наших заклятих друзів і пробувати навертати своїх ворогів до лав свої прихильників. 

7. Групове мислення – ворог оригінальності. У компаніях із сильною корпоративною культурою люди поділяють однакові цінності й надто вірять у них. Люди почувають тиск і тримаються спільних поглядів замість вітати розмаїття думок. Тому, на думку Ґранта, компаніям варто:

• Наймати людей не за відповідність корпоративній культурі, а за внесок у культуру.
• Заохочувати критичність.
• Запитувати про проблеми, а не про рішення. Психолог Девід Гофменн виявив, що культура, яка надто концентрується на рішеннях, стає культурою захисту, що стримує пошук нових ідей. Тобто, якщо від вас очікують завжди мати відповідь напоготові, то ви приходите на нараду з готовим рішенням, позбавляючи себе шансу дізнатися цілу низку інших точок зору.

Такий підхід застосовує американський бізнесмен, засновник інвестиційної компанії Bridgewater Associates, якого називають «Стівом Джобсом інвестицій». Наприклад, коли він отримав листа, у якому його підлеглий критикував його непідготовленість до однієї з зустрічей, він переслав цього листа й іншим учасникам, щоб отримати максимальну зворотну реакцію.

8. Оригінальність дітей може залежати від порядку їхнього народження. Тут мені важко погодитися, але Ґрант пише, що первістки більшою мірою схильні бути владними, сумлінними й честолюбними, тоді як пізніше народженні відкритіші до ризику та сповідування оригінальних ідей. І основна причина – батьки по-іншому виховують первістків. Однак автор дає й поради, як розвивати оригінальність дітей незалежно від того, хто у якому порядку народився:

• Розширюйте горизонт мрій дитини, знайомлячи їх із різними рольовими моделями.
• Запитуйте дітей, що зробили б їхні рольові моделі – герої книжок чи мультфільмів – у тій чи іншій ситуації.
• Хваліть не лише за добрі вчинки, а і як особистість. При цьому психолог Кристофер Браян радить вдумливіше застосовувати іменники і до дітей, і до дорослих. Наприклад, просіть дитину «бути помічником» замість «допомогти прибрати іграшки», а дорослих замість «не пий за кермом» – «не будь п’яним водієм».
• Пояснюйте, які наслідки для інших має погана поведінка.
• Ставте цінності вище за правила.

«Коли нас хвалять, як особистостей, ми інтерналізуємо похвалу як частину нашої ідентичності. Замість того, щоб вважати себе дотичними до окремих моральних вчинків, ми починаємо розвивати цілісну самооцінку себе як моральної особи».

Звичайно, ці висновки автора не варто сприймати як беззаперечну істину, оскільки критичне мислення – наше все. І у книжці набагато більше думок автора, результатів різних досліджень, порад тощо. Я зафіксувала лише ті моменти, про які мені хочеться більше порефлексувати, спробувати їх на практиці. А вас могли б зацікавити зовсім інші факти або припущення, тому рекомендую прочитати книжку повністю.