Ну хіба я могла пройти повз книжку про книжки?! Звісно, ні. Насправді я прочитала «Літературу» Катаріни Маренгольц ще у грудні, але пишу про неї тільки зараз, бо вона викликала в мене суперечливі думки. Ммм… У мене з нею, як зі справжнім коханням. Не завдяки, а всупереч.Що сподобалося?

• Цікавезні факти про улюблених письменників (Моем був агентом британської розвідки в Першу світову війну, Чарльз Діккенс мав 10 дітей, а дідусь і бабуся Дюми-старшого були плантатором і рабинею відповідно, засновником сучасного роману вважається Едгар По…);
• Стисла теорія про жанри, літературні премії тощо;
• Кумедні ілюстрації;
• Влучні цитати авторів;
• Легкий стиль написання.

Що не сподобалося?

• Спойлери, суцільні спойлери! Уже на третьому описі твору я зрозуміла, що їх читати не можна, бо в них є весь сюжет – від початку до кінця.
• Залякування… От я так і не зрозуміла, хто є цільовою аудиторією цієї книжки? Якщо читачі-початківці, до яких авторка часто звертається, то невже словами «ой це складно, з цього краще не починати», вона розраховувала заохотити когось пірнути у світ книжечок? Якщо книжкомани, як я, то навіщо ці спойлери???
• Трохи надмірна увага німецьким авторам
• І чи не найголовніше – відсутність згадок про українських письменників. Невже жоден не вартий згадування?

Та попри всі недоліки, я дуже рада, що маю цю книжечку. Упевнена, що частенько буду до неї повертатися – перечитати про якогось автора чи підібрати наступну книжку. Адже я ще стільки всього не прочитала з того, що є в цій книжці!