#мама_начитала
Лайфхаки для мами, яка працює

Материнство чи самореалізація, діти чи робота? Сімейний психолог Людмила Петрановська у своїй книжці «#Selfmama. Лайфхаки для работающей мамы» пише, що жінці не потрібно обирати чи жертвувати собою. Вона радить знаходити можливості для маневрів, щоб поєднувати. До речі, у книжці не так багато лайфхаків, але загалом вона мені сподобалася. Чому? По-перше, авторка змусила мене добряче подумати про насущні для багатьох мам питання: відповідальність, перфекціонізм, почуття провини, розподіл обов’язків. По-друге, мені було цікаво почитати, як поєднується на практиці теорія прихильності й самореалізація мами з амбіціями. Особливо від авторки «Таємної підпори» однієї з моїх найулюбленіших книжок про виховання. Далі – багато-багато цитат, а потім – приклади лайфхаків.

Жертовність чи батьківство без надриву?

«... на шляху до батьківства без жертвоприношень стоять наші власні стереотипи, заборони, упередження. І перше з них – саме уявлення про необхідність жертв, про те, що страждати повинна або дитина, або батьки».

«Вам і дитині повинно бути добре сьогодні, жертви заради майбутнього вбивають сьогодення, а в майбутньому дають часто зовсім не той результат».

«Напевно, найбільший камінь.., який лежить на шляху до батьківства без надриву, – це почуття провини. Деякі мами зізнаються, що відчувають себе винними майже постійно».

Відповідальність і почуття провини

Авторка пише, що сучасні батьки дуже часто почувають себе «всемогутніми», ніби від них усе залежить, і плутають відповідальність з почуттям провини.

«Комплекс всемогутності й провина – дві нерозривні сторони однієї медалі. Якщо все залежить від мене, значить, будь-яка проблема – моя провина».

«Відповідальність мобілізує, адже знаючи, що від тебе залежить, зрозумівши, що потрібно зробити інакше, хочеться почати діяти. А зробивши добре те, що залежало від тебе, можна видихнути і привітати себе з успіхом. Провина знесилює і виснажує, ніякого «досить» не існує, ніякого «це від мене не залежить» теж, ніколи не можна видихнути...»

«Провина не може нікого спонукати стати кращим, хоч спопеліть себе звинуваченнями. Зміни на краще відбуваються тільки в ресурсному стані, на підйомі енергії й бажання жити, на хвилі теплого ставлення до себе, віри в себе».

Перфекціонізм або «що кращий план, то голосніша сварка»

«... перфекціонізм, який нерозривно пов'язаний з комплексом всемогутності і почуттям провини, починає обертатися образою на домашніх, а потім і агресією».

«Якщо ви відчули сильне роздратування на близьких або напад апатії, виснаження, знайдіть час і спробуйте розкрутити ланцюжок назад. З чого все почалося? Який такий ідеальний план виявився порушений? Чому ви вирішили, що цей ідеальний план неодмінно повинен бути реалізований, без всяких відступів і несподіванок? Як цей план виглядав у очах ваших близьких, чи знали вони взагалі про нього, чи здатні його зрозуміти, чи мали можливість його виконати, чи не суперечив він їхнім важливим планам? Далі. План сам по собі не цінність. Він був потрібен для чогось. Чого ви насправді хотіли? Які ваші потреби стояли за цим планом? Чи не можна їх задовольнити якось ще?».

При цьому Петрановська радить: «Не борімося за звання гарної матері. Пропоную відразу, на березі, визнати свою недосконалість. Ми не термінатори. Ми не маємо нескінченного ресурсу. Ми можемо помилятися, хворіти, втомлюватися і просто не хотіти. Ми не встигнемо все, навіть якщо заведемо тисячу органайзерів. Ми не зробимо все добре, і навіть досить добре теж не зробимо».

Теорія прихильності й кар’єра

«Відповідно до теорії прихильності, дорослий народжує дитину, обіцяючи йому свою любов, захист і турботу – але не задоволення всіх бажань і повну відсутність неприємних хвилювань».

«Теорія прихильності вимагає від батьків бути з дитиною – не в тому сенсі, що фізично бути невідлучно і підпорядкувати їй своє життя, а в тому, щоб бути з нею в постійному емоційному зв'язку, щоб вона знала, що ви маєте її, а вона вас, щоб відчувала, що її люблять і приймають».

«Ви можете багато працювати, але дитина повинна знати, що якщо в неї буде гостра потреба – ви кинете все й опинитеся поруч. Що ви завжди готові обійняти її, вислухати її. Що ви теж сумуєте за нею й дуже раді до неї повертатися. Що саме ви – та людина, яка відповідальна за неї, на яку вона може покластися».

«Допомагати з дитиною» чи бути батьком?

Петрановська пояснює, що коли батько проводить час із дитиною – це не допомога мамі, яка «не справляється», а його обов’язок.

«Якщо ж хочеться саме допомогти дружині, подбати про неї, то для цього є безліч можливостей – зробити щось особисто для неї. Кава в ліжко, масаж на ніч, улюблена страва, приємний сюрприз. А памперс ви міняєте дитині, а не дружині. За жінками зазвичай доглядають інакше».

І остання цитата:

«Для дитини величезне навантаження, якщо вона стає сенсом життя батьків. Це жорстоко щодо неї. І діти, які були для батьків «усім», нерідко поводяться з собою дуже погано. Тому потрібно жити своїм життям. Дитина пристосується. Але оскільки вона дитина, а ми – батьки, то відповідаємо за те, щоб їй допомогти».

Приклади корисняків або лайфхаків 

  • Ніколи не викидайте картонних коробок, поки вони не попрацювали будинком, кораблем чи автомобілем для дитини.
  • Заведіть правило вдома «не ходити з порожніми руками»: йдете по квартирі – знайдіть одну річ, яку зможете віднести на місце по дорозі.
  • Головною метою вихідних має бути відпочинок. Зокрема, відпочинок від слів «треба», «швидше», «запізнюємося».
  • Немає нічого дивного в тому, щоб запросити бабусю чи няню не для того, щоб попрацювати, а й для того, щоб відпочити чи приділити час улюбленому дозвіллю.
  • Дитина полюбляє Lego? Зшийте або замовте килимок-торбу. Це коло з цупкої тканини, діаметром 1,5 метра з мотузкою по краю. Розстилаєте – дитина грається, дитина награлася – смикаєте за мотузку й не треба довго збирати детальки.
  • Якщо ви втомилися й маєте купу термінових справ – не піддавайтеся бурхливій фантазії вчителів і не робіть до ночі аплікацій з жолудів і колажів «моя родина».
  • Намагайтеся поєднувати завдання «на постійній основі», бажано корисне з приємним: «гуляю з візочком – слухаю вебінар», «мию посуд – слухаю музику», «сиджу в черзі – читаю соцмережі», «стою в пробці – співаю». Так можна зекономити час і сили на ухваленні рішення.

Кому читати? Мамам, яким не подобається роль «жертви», а особливо – фанаткам теорії прихильності.

  • Книжкова полиця 2018: 3/100
  • Жанр: нон-фікшн
  • Тематика: материнство, виховання дитини, самореалізація
  • Кількість сторінок: 256
  • Час на прочитання: 2 дні
  • Переклад: читала російською
  • Моя оцінка: 8/10

Коментарі (0)