Ідеальна мама… Як ви думаєте вона існує? Мені здається, кожна мама водночас «ідеальна» для свого малюка і «неідеальна». Бо всі ми люди. Часом ми відчуваємо втому, часом – роздратування, часом – злість. Це нормально. Коли я купувала книжку «Неідеальна матуся» британської блогерки Сари Тернер, думала, що почитаю в ній про те, як бути «неідеальною» і не відчувати провини (улюблена забава більшості сучасних матусь).

Ну от прочитала. Що можу сказати? Усе не просто. Я з перших сторінок відчула, що книжка не зовсім «моя». Поясню. Я не вважаю, що материнство – це суцільне мі-мі-мі. У мене теж бувають недоспані ночі, зубки, виснажливі дні, але я почуваюся щасливою мамою. Щодня. У мене жодного разу не виникало бажання назвати сина «гівнюком» за сім місяців, я не шкодую за тим життям, що було «до». У авторки ж усе навпаки – вона ніби кричить зі сторінок книжки про те, як їй все важко було і є – вагітність, грудне вигодовування, ігри з дітьми тощо. Тому мені спочатку було важкувато читати. Але зрештою я згадала, кожна мама має свій унікальний досвід материнства. Комусь легше, комусь важче. І досвід Сари комусь точно стане близьким. Я дочитала й зрештою не пошкодувала.

Що сподобалося?

• Відвертість. Мамуся двох маленьких синочків описує всі «принади» материнства без прикрас. Чесно, деякі моменти були «до болю знайомі». Декілька разів мені хотілося зробити фото й надіслати своїй найближчій подрузі, яка теж має маленького сина. Одного разу я таки не стрималася й надіслала.

• Гумор і легкий стиль написання. Часом було так смішно читати, що я боялася розбудити сина.

Що не сподобалося?

• Усе-таки занадто багато скигління. Таке враження складалося, що діти їй просто заважають дивитися серіали (вона про це багато пише) й шаритися Фейсбуком. Цитую:

«Я люблю гарненько пошаритися Фейсбуком. Упродовж годин можу прискіпливо розглядати будинки й мамо-стиль шкільних подруг, які завжди вдягалися модніше за мене (трохи незручно буде, якщо-люди-з-якими-я-дружу-на-фейсбуку-але-не-в-реальному-житті прочитають цю книжку і знатимуть, що я бачила всі три альбоми їхніх фотографій зі свят)».

• Купа лайливих слів: лайно, довбаний, грьобане пекло, йди в сраку, гівнюк. Цитую повідомлення Сари чоловікові:

«Ліпше не запізнюйся. Я, бляха, вже по горло сита твоїми дітиськами».

Кому читати? Мамам, які не кайфують від декрету, щоб переконатися, що ви не одні.

• Книжкова полиця 2018: 5/100
• Жанр: нон-фікшн
• Тематика: життя в декреті
• Кількість сторінок: 302
• Час на прочитання: 2 дні
• Переклад: 7/10 (Натрапила на новий для мене фразеологізм: «Спиток – не збиток», але мене засмутили деякі росіянізми й одруківки: месеНджі, достібіса, на полі (замість «на підлозі»), будь-ласка (замість «будь ласка»).
• Моя оцінка: 7/10