#мама_начитала
Лінива мама?!

Дуже рада, що вчасно прочитала книжку «Самостійна дитина, або як стати «лінивою мамою» Анни Бикової. Моєму сину сім місяців, тож я ще не встигла наробити зайвих помилок. Мені імпонує підхід, який запропонувала авторка, коли мама не намагається все робити сама, тому що так швидше / якісніше / напевне. Бо це гарно працює лише сьогодні, а що буде завтра? Через рік? Через п`ять років? Спочатку ви завжди прибираєте іграшки за 3-річною дитиною, наливаєте молоко 6-річній, а потім повторюєте повністю шкільну програму... Хто від цього виграє? Мабуть, лише мама, яка насправді боїться самостійності дитини й всіма силами підкріплює свою важливість думкою «він / вона без мене не може». Тож мені ця книжка нагадала, що гарні, на перший погляд, наміри не завжди дають потрібний результат. Краще бути «лінивою мамою» і давати дитині проявляти самостійність, відповідну його чи її віку. 

«Усім батькам доводиться робити вибір: швидко все зробити самим або скористатися ситуацією і чогось навчити дитину. Останній варіант має два бонуси: перший – розвиток дитини, другий – вивільнення часу батьків згодом».

Чесно кажучи, я половину книжки заклеїла наліпками – стільки корисного в ній. Принаймні для мене. Адже я хочу стати «лінивою» мамою. Тож передусім я пообіцяла собі, що буду думати щоразу, коли захочеться сказати: «Не можна!». А ще намагатимуся стримувати себе, коли захочу сказати синові: «Не чіпай, бо розіллєш» або «Давай краще я», коли він виявлятиме бажання вчитися. Крім того, мені дуже сподобалися практичні поради про те, як навчити сідати на горщик, самостійно засинати, їсти, прибирати іграшки, збирати ранець, чути з першого разу тощо. Упевнена, що ще неодноразово буду повертатися до книжки за порадою. Також мені дуже сподобалося виховання в стилі коучингу, коли батьки замість вказівок, що робити, ставлять питання, які допомагають дитині знайти відповіді. Точно планую це використовувати.

«Коли черговий раз тверде “не можна” проситься з язика, зупиніться, подумайте, дайте собі відповідь на запитання “Чому не можна?”. Заради кого, чиїх інтересів це “не можна?” Тому що вам доведеться прати / прибирати / відмивати? Чи не обмежує таке “не можна” розвиток дитини?»

«… спочатку ви робите щось разом з дитиною, потім вона робить це сама, а ви, довіряючи їй, підбадьорюєте і допомагаєте за потреби. І нарешті, вона робить все сама, а ви нею пишаєтеся».

Книжка перевершила мої сподівання. Приємний стиль написання, практичність порад, гумор, численні приклади з життя… Читається напрочуд легко! А користі… Усе залежить від того, наскільки ви самостійна мама й готові до самостійності дитини.

«Заради щастя дітей знайдіть свій рецепт щастя. Не треба жертовності і надривної втоми. Не забудьте дбати про себе».

«Діти стають самостійними не раніше, ніж мама задушить у собі перфекціоніста».

«Учіть дитину відповідальності, не нав’язуючи їй почуття провини й сорому. Для цього ваші повідомлення (слова) не повинні містити оцінку самої дитини (“Ти поганий! Ти безвідповідальний! Ти неохайний!). Можна висловити своє ставлення до її дій через Я-повідомлення. Відділяйте свої почуття від дій дитини. Не “ти ганьбиш мене”, а “я почуваюся некомфортно, у мене з’являється відчуття незручності”. Не “ти засмучуєш”, а “я засмучуюсь, коли...». Не аналізуйте провини дитини при свідках… Інакше ви породжуєте почуття сорому, а не відповідальності. Відповідальність – це впевненість. Сором – невпевненість».

Кому читати? Мамам, які шукають порад і натхнення, щоб виховати самостійну дитину.

  • Книжкова полиця 2018: 6/100
  • Жанр: нон-фікшн
  • Тематика: виховання дітей
  • Кількість сторінок: 272
  • Час на прочитання: 3 дні
  • Переклад: 8/10 (були деякі росіянізми й одруківки)
  • Моя оцінка: 9/10

Підготовлено для блогу Yakaboo.

Коментарі (0)