#історія
Про мене

Привіт! Мене звати Наталія Клименко. Я піарниця, маркетолог, засновниця освітнього проекту «Мова – ДНК нації». А ще я багато читаю, постійно вчу щось нове й люблю ділитися знаннями та враженнями з іншими.

 

Маркетинг і PR. Свого часу я збиралася стати економістом. Однак завдяки щасливому збігу обставин я не змогла поступити на «Економіку підприємства». Для цього в мене був недостатньо високий прохідний бал, але його вистачило, щоб поступити на «Промисловий маркетинг». І це була любов із першого курсу. :) Адже маркетинг відразу здався мені магією, яка допомагала компаніям завоювати прихильність своїх споживачів.

 

Після університету я декілька років працювала маркетологом – проводила маркетингові дослідження, організовувала кампанії з direct marketing, розроблювала програми лояльності. А потім я раптом зрозуміла, що мені більше подобається PR як мистецтво вибудовування репутації. І я стала спочатку PR-менеджером, а потім і керівником відділу в українській групі компаній. Цього мені теж виявилося недостатньо. І, щоб поглибити свою експертизу, я пішла працювати в піар-агенцію. Так не встигла я оговтатися, як уже 9 років працюю в галузі маркетингу й PR.

 

Мова і я. Народилась я в україномовній сім'ї. Однак, потрапивши в КПІ, я перейшла на російську, щоб не виділятися. І мені досі за це соромно. Тільки з часом я усвідомила, що відмовлятися від рідної мови не можна. На той час мій чоловік, більшість моїх друзів і колег звикли, що я «російськомовна». Це було складно, але я знову заговорила українською.

 

Через декілька років після цього стався Майдан. Я випадково натрапила на книжку Бориса Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо». Коли я прочитала, що замість «під відкритим небом», варто говорити «просто неба», мені хотілося розповісти про це всім. Дуже швидко з’явилася ідея створити спеціальну сторінку у Facebook і там у цікавій формі ділитися правилами української мови. Так зі сторінки в соцмережі виник освітній проект «Мова – ДНК нації». Сьогодні в нас є сайт, мобільний застосунок і купа ідей, які ми поступово втілюємо. Інколи я жартую, що цей проект для мене – це «шлях додому» або спокутування провини за те, що колись так легко відмовилася від української.

 

І взагалі тепер я живу з великою мрією – я хочу, щоб в Україні було модно говорити українською. Вірю, що в глобальному світі важливо зберегти нашу унікальну самоідентичність. При цьому я нікого не змушую говорити українською. Натомість я намагаюся показувати, що наша мова дуже гарна, мелодійна, вишукана. Для цього я разом із командою створюю сучасні ресурси й матеріали для вивчення мови, щоб перетворити нудні правила на цікавинки, а процес навчання на гру. Крім того, своїм прикладом я демонструю, що говорити й писати українською – це красиво.

 

Мої захоплення. Я страшенно люблю читати ділову й художню літературу, вивчати щось нове на онлайн-курсах, подорожувати й експериментувати. І я неодноразово переконувалася, що, якщо хочеш щось добре запам’ятати, потрібно це записати або розповісти іншим. І я готова робити це тут. Сподіваюсь, що вам буде цікаво.

 

P. S. Чому ilatanka? Усе просто. Колись дуже-дуже давно, коли ICQ ще був популярним, я вигадувала собі логін. І тоді придумала таку «формулу»:

 

іlatan (Наталі навпаки латинськими літерами) + k (Клименко) + a (Анатоліївна) = ilatanka

 

Згодом я почала використовувати цей псевдонім у Skype, Instagram… І коли виникла потреба придумати доменне ім’я для сайту, я довго не вагалася.