Мабуть, у багатьох є книжки, до яких хочеться повертатися знову і знову. До цього часу в мене була одна така – «Цитадель» Антуана де Сент-Екзюпері. Свого часу я її дуже довго читала – місяців зо три, але після цього неодноразово розгортала й перечитувала улюблені цитати, щоб надихнутися їхньою мудрістю. А тепер я ще повертатимуся до книжки Віктора Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу».

Віктор Франкл – це відомий психіатр і філософ, який на своєму досвіді пройшов випробування концтаборами. Він заснував школу логотерапії, яка ґрунтується на потребі людини до пошуку сенсу життя. У книжці він ділиться власними болісними спогадами й водночас аналізує, яким чином деяким в’язням вдалося не впасти в прірву відчаю й вижити в нелюдських умовах. Франкл пише, що їх рятувало розуміння причини, заради якої варто жити: для когось це була кохана людина, для когось – дитина або батьки, для когось – незавершена справа життя. Автор чітко підводить до думки, що якщо в’язні концтабору могли знайти сенс у житті, то кожен із нас також може. І ми навіть несемо відповідальність за це.

Як же віднайти цей сенс життя? Згідно з логотерапією є три шляхи:

• Займаючись справою або творчістю;
• Пізнаючи добро, красу, природу й культуру, а також пізнаючи іншу людину через кохання;
• Обираючи власне ставлення до страждань або складних життєвих обставин.

Мені особливо було корисно прочитати, що «… душевне здоров’я невід’ємне від певного ступеня напруги, напруги між тим, чого людина вже досягла, і тим, що їй належить здійснити; або ж розриву між тим, чим людина є і ким повинна стати». Я отримала доказ, що мої постійні пошуки сенсу – це нормально.

Ось ще деякі цитати, які виділила:

«Не шукайте успіху – що більше ви націлені на нього і ставите його за мету, то більші шанси його не здобути. Коли йдеться про успішність, її не можна придбати; її можна тільки прагнути. І вона приходить лише як побічний ефект посвяти людини справі більшій, ніж сама вона, або як додатковий продукт присвяти однієї людини іншим».

«… порятунок людини відбувається через любов і в любові».

«… важливо не те, чого ми очікуємо від життя, а те, що життя очікує від нас».

«Кожен і з нас має власне специфічне покликання або життєву місію, призначення для виконання конкретного завдання. Людину не можна ані змінити, ані повторити її життя. Отже, завдання кожної істоти є унікальним, як і її специфічна можливість його виконати».

«Людина не вільна від обставин, але вільна обирати своє ставлення до них».

 Дуже рекомендую.